З самого дитинства людина чує про необхідність вибрати правильну мету. Батьки, вчителі, наставники, всі як один запевняють, що від цього залежить успіх та результативність людини. Чим більш значуща мета, тим більш насиченим і цікавішим життя, тим більшим змістом вона наділена. Але як знайти вірний напрям? Як зрозуміти, куди необхідно рухатися? Як визначити мету, яка дійсно буде мотивувати? І взагалі, чи вона важлива, як про неї говорять? Не переоцінюється її значення? Чи можна стати успішним без навичок цілепокладання? Які перешкоди виникають перед людиною, у якого немає мети?

Що таке мета?

Мета — це матеріальний або ментальний (розумовий) результат, на досягнення якого спрямовані дії людини. У самому визначенні закладено дуалізм (двоїста природа) цілі. З одного боку, вона буває прагматична. Наприклад, хороший заробіток, просторий будинок, красива машина. З іншого – пріоритетом може стати духовний продукт, що не має матеріального еквіваленту. Феномен у тому, що такі результати цінуються деколи навіть вище реальних.

Часто виникає плутанина, викликана наявністю споріднених понять до слова «мета». В першу чергу – це завдання і завдання. Чим же вони відрізняються один від одного?

Завдання — це ситуація, з явно вираженою метою, яку можна досягти під час вирішення. У вузькому сенсі завданням можуть називати саму мету, але це не зовсім правильно, оскільки задача характеризується, крім очікуваного результату, ще й умов його досягнення. При цьому, завдання передбачає пошук шляху вирішення, широко застосовуючись у навчальному процесі, коли учневі чи студенту необхідно знайти відповідь, що робиться для розвитку творчих та інтелектуальних здібностей людини.

Завдання — це теж завдання, тільки з заздалегідь обумовленим планом дії. Мова може йти і про більш масштабне дії. Наприклад, домашнє завдання складається з кількох завдань, кожна з яких переслідує досягнення своєї мети.

Хоча все це умовно, тому завдання, мета і завдання, найчастіше, сприймається практично одне і те ж, залишаючи демагогію для закоренілих буквоїдів. Багато авторів, щоб уникнути тавтології у своїх текстах, чергують ці слова, використовуючи їх практично як синоніми.

Яким чином виникає мета?

Все пов’язано з обставинами та моральною зрілістю людини. Чим більше розвинена особистість, тим частіше мотивом для її вчинків служать внутрішні фактори. За принципом Піраміди Маслоу, на нижніх рівнях якій розташовані фізіологічні потреби, включаючи голод і сексуальний потяг. На більш високих ступенях розвитку з’являються цілі, пов’язані з особистим зростанням або кар’єрою, духовним саморозвитком.

Мета зароджується у відповідь на зовнішній стимул, або внутрішній порив. У першому випадку все досить ясно. Припустимо, людина піднімає голову і звертає увагу на метеорит, що летить в його бік. Виникає об’єктивна мета – втекти, яка настільки сильно мотивує людину, що в нагадуванні не потребує. Навряд чи хто-небудь в такий момент вирішить зупинитися, щоб перекурити, і випадково забуде про наближення «привете» з космосу.

Якщо мета з’являється в результаті розумового процесу, без зовнішньої стимуляції, то вона потребує регулярного підкріплення. Ось чому примітивні цілі реалізуються легше і швидше, а мотиви більш піднесених завдань необхідно час від часу відновлювати в пам’яті, нагадуючи навіщо вони були поставлені.

Сам процес постановки мети називається цілепокладанням. Відомі різні методики, які допомагають правильно вибирати цілі. Досить популярна техніка SMART, в основі якої п’ять базових принципів, за якими бажано перевіряти будь-яку ціль:

• Specific – конкретність;
• Measurable – вимірність;
• Achievable – досяжність;
• Relevant – значимість;
• Time bound – обмеженість у часі.

Виконання цих умов допомагає максимально адаптувати мета під її реалізацію. Чим більше пунктів врахувати, тим вище шанси, що заплановане буде виконано. Формується рамка цілі, яка чітко визначає допустимі коливання в процесі досягнення, відповідаючи на питання «що?», «де?», «коли?», як однойменної телепередачі. Це допомагає уникнути зайвих рухів, підвищуючи шанси на успішну реалізацію задуманого. Слово «рамка» зовсім не означає відсутність гнучкості при виконанні завдання. Просто, з допомогою цього підходу відбувається конкретизація мети, а вже методи її досягнення підбираються по ситуації.

Припустимо, хтось хоче навчитися виконувати жим від грудей з вагою 100 кг за один рік тренувань у спортзалі. Результат у 80 або навіть 95 кг не вписується в ці рамки. Не підійде і термін реалізації більше одного року. Мета визначена чітко – за рік навчитися піднімати штангу, яка важить центнер. Для виконання мети необхідні відвідування спортзалу або хоча б штанга в домашньому спортивному куточку. Заздалегідь визначений результат, терміни, місце і/або інструмент. Враховуючи, що є різні види цілей, то і рамки для них визначаються індивідуально. Чим масштабніше запланована завдання, тим ширше діапазон її реалізації. Дрібні завдання виконуються з мінімальною кількістю дій, і не вимагають складних алгоритмів.

Види цілей.

Оскільки мета – поняття широке, то є розгорнута класифікація, допомагає визначити якого роду завдання ставляться перед людиною, щоб краще розуміти, як їх виконати.

За завершеності процесу:

• Проміжні – передбачають виконання одного з етапів загального процесу;
• Кінцеві – замикають логічну послідовність подій.

По пріоритетності:

• Необхідні – першочергові цілі, які слід досягати спочатку;
• Бажані – рекомендовані до виконання, але не обов’язкові;
• Можливі – не мають конкретного значення в даний момент.

По складності:

• Прості – передбачають одне необхідну дію;
• Складні – припускають проходження декількох етапів.

За формою вираження:

• Якісні – не піддаються вимірюванню;
• Кількісні – можуть бути підраховані.

За масштабом:

• Стратегічні – визначають перспективні глобальні завдання;
• Тактичні – відповідають за механізм досягнення стратегічних цілей;
• Оперативні – поточні завдання, від виконання яких залежить успіх усієї кампанії.

За термінами виконання:

• Довгострокові – строк від трьох до п’яти років;
• Середньострокові – період від року до трьох років;
• Короткострокові – їх терміни вимірюються тижнями або місяцями.

По взаємозв’язку:

• Індиферентні – ніяк не пов’язані;
• Конкуруючі – одна мета уповільнює досягнення іншого;
• Комплементарні – доповнюють один одного;
• Антагоністичні – взаємовиключні;
• Ідентичні – збігаються цілі.

Крім цих класифікацій, можна ще говорити про цілі в житті і про головну мету життя. Ці поняття не ідентичні. Про них ми зараз і поговоримо.

Життєві цілі людини.

Оскільки людина відрізняється від тварин розумом і духовністю, для нього актуальні питання, які пов’язані з пошуком свого призначення. Для чого він народжений? Яку місію має виконати? В чому може розкрити свій потенціал? Відповівши на них, можна знайти мету і сенс життя людини. Це вкрай важливо, адже в іншому випадку індивідуум нагадує корабель, який збився зі шляху і не знає, куди пливти. Така людина небезпечний для себе і оточуючих. Він може легко потрапити під поганий вплив, зробити неправильний вчинок, або проживати своє життя даремно.

Мета життя людини пов’язана з його найголовнішим мотивом. Наприклад, для спортсмена це буде олімпійське золото, для вченого – Нобелівська премія, для музиканта – всенародна любов і визнання. Досягнення цих завдань стане головною перемогою в житті для кожного з них. Але це зовсім не означає, що паралельно не можуть виникати інші цілі в житті. Наприклад, подорожі в різні країни, затишна квартира, дорогий автомобіль і т. д. Просто є одне головне завдання, виконання якого додає людині відчуття того, що життя прожите не даремно. Всі інші цілі лише доповнюють загальну картину.

До вибору життєвої мети бажано підійти відповідально. З одного боку, вона повинна бути масштабною, а з іншого – теоретично здійсненною. Баланс утримати складно, але вкрай важливо. Якщо мета виявиться легкою, то вона буде швидко досягнута і людина опиниться в ситуації, коли доведеться шукати нову задачу. В такому випадку може початися апатія і депресія, відчуття внутрішньої порожнечі. Якщо ж мета буде надто складною і глобальної, чоловік з нею не впорається, знову ж впадаючи в депресивний стан і відчуваючи, що прожив життя даремно.

Ще більш важливе вміння для вибору мети – думати своєю головою, а не слухати чужі підказки. Інакше, можна прожити чуже життя і добитися непотрібних результатів. Щоб цього не сталося, слід навчитися розставляти пріоритети, розуміючи, чого хочеться насправді, слухати свій внутрішній голос, а не поради «доброзичливців». Якщо важливіше сімейні цінності, то бажано присвятити своє життя створенню міцної і дружної сім’ї.

Якщо мета – кар’єра, необхідно докласти зусиль до просування по службовій ієрархії, відклавши на другий план все інше. Якщо хтось скаже «моя мета – великий театр», то він повинен, як мінімум, стати артистом, а не космонавтом або водолазом. Чітке розуміння мети, допомагає сформулювати її рамки і визначити механізми досягнення. Але ще важливіше вибрати пріоритети і визначити ту мету, яка наповнить життя сенсом.

Люди ставлять перед собою цілі. У одних вони глобальні, інші ж задовольняються приземленими бажаннями, за типом поїсти або попити. Хтось переслідує матеріальні цінності. Є й ті, кому важливіше духовний розвиток. Незалежно від життєвих пріоритетів і типу мислення, мотивом для будь-якої дії стає мета. Навіть тварини, виходячи зі свого укриття, роблять це з певною метою, нехай навіть неусвідомленою. Людина ж, володіючи даром самому ставити перед собою завдання, просто не має права відноситься до нього безвідповідально.