Сьогодні кабінети перинатальної психології відкриті у всіх жіночих консультаціях та пологових будинках. Але більшість людей не здогадуються – хто такі перинатальні психологи? Як перинатальна психологія допомагає на етапі планування вагітності? З якого періоду починаються консультації? Наскільки тісно взаємопов’язане спокій майбутньої мами і благополуччя дитини?

У статті – відповіді на запитання та кілька порад для тих, хто хоче зменшити стрес без таблеток.

Що таке перинатальна психологія

Перинатальна психологія — галузь психології, де вивчаються закономірності взаємодії матері і дитини, обставини розвитку ще ненародженої і новонародженої дитини, а також вплив перинатального досвіду на подальше життя. Частина психологів впевнені: у перинатальний період формується майбутня особистість, тому комплексно стежать за психічним станом вагітної жінки і процесами, які відбуваються в сім’ях, які чекають малюка.

Перинатальна психологія охоплює 4 життєвих етапи: з 12 тижня життя плода до перших переймів, процес пологів, результат пологів, перший місяць життя. Але робота перинатального психолога починається набагато раніше моменту зачаття, адже більшість безплідних пар не мають дітей саме з-за психологічних проблем. На сеансах психотерапії з клієнтом опрацьовуються всі питання «близько пологів»:

• Планування вагітності: психологічна готовність; ставлення до питання материнства/батьківства.
• Психологія зачаття: можливі проблеми; сприятливі періоди; мотиви, умови і момент зачаття.
• Психологія вагітності: супровід психотерапевта; опрацювання страхів; передпологова підготовка; ставлення майбутніх батьків; сумніви майбутньої мами.
• Підтримка на етапі пологів.
• Психологія післяродового періоду: консультації, попередження депресії; опрацювання «нових» відносин з чоловіком, старшим сином, донькою.
• Психологічна допомога після втрати, пов’язана з абортом, викиднем.

Звідки взялася перинатальна психологія

Етимологія слова йде з його змісту: «перинатальний» – термін, складений з двох слів: «Peri»-«близько» і «Natalis»-«народження». Це відносно молода наука, яка існує з 1971 року. Засновником наукового напрямку був лікар-психоаналітик Густав Х. Граббер. Він зібрав першу групу дослідників, яка за 40 років переросла у світову спільноту, що об’єднало фахівців з багатьох країн світу. Пізніше всередині напрямки з’явилася ще одна галузь – пренатальна психотерапія.

Теоретичну базу розробив американський психотерапевт Станіслав Гроф. Його перинатальні матриці комбінують переживання плода і новонародженого у чотири етапи, надрукованих в несвідомому на всі роки життя. Ці матриці, пояснюють єдність плода з матір’ю, формування життєвого потенціалу, можливі відхилення, розчарування дитини в момент появи на світ, солодкість материнської любові.

Як емоції мами впливають на майбутню дитину

Про те, що фізичне, психічне, емоційне здоров’я дитини залежить від перебігу вагітності, знали наші далекі предки. Знали, тому що помічали: малюк народиться міцним, якщо мама буде не тільки витривалою, але і спокійною, врівноваженою. Так дбайливим ставленням до вагітної жінки навколишні полегшували перебіг вагітності і пологи.

Знали наші предки і про те, що благополуччя дитини закладається ще тоді, коли він знаходиться в животі матері. Тому першим бажанням було вагітну «поберегти». Навколишні виконували всі її примхи, терпіли дивацтва, берегли від переляку. Психологічний комфорт створювався не лише на рівні сім’ї, але на рівні всього селища. Правила взаємодії з вагітною жінкою були неписаним законом, але дотримувалися неухильно.

У XXI столітті стрес від гормональної перебудови організму посилюється робочими конфліктами, інформаційним перевантаженням, незадоволенням своєю зовнішністю. Плацента не захищає дитину від материнських гормонів стресу. Тому весь випробуваний мамою негатив передається маляті. Але якщо стан мами приходить в норму, як тільки вона перестає нервувати, малюк відчуває дію гормонів набагато довше.

Антистресові препарати вагітним і годуючим жінкам заборонено. Тому справлятися з неприємними ситуаціями доведеться іншими методами.

• Коригувати розпорядок дня. Лягати, прокидатися в один і той же час, ходити пішки, вчасно їсти, займатися спеціальною фізкультурою, проводити час на свіжому повітрі.
• Відстежувати свої переживання. Думки про аборт, небажана вагітність, конфлікти з чоловіком, образа на батьків – все це передається дитині, запускає проблеми з імунітетом. Дитина може захворіти ще в пологовому будинку, причому не з вини лікарів.
• Ретельно вибирати коло спілкування. Дізнавшись про вагітність жінки, що оточують поспішають поділитися порадами і власним досвідом. Причому не завжди радісним. Щоб не отримати негативний заряд, таке спілкування краще обмежити.
• Фільтрувати всі повідомлення, поради. Не варто просиджувати за читанням рад, блогів, форумів в інтернеті. Адже їх не завжди пишуть практикуючі психологи. І пам’ятати, що негативний досвід однієї людини не передається іншим.
• Навчитися виражати свої потреби. На думку психологів на нервово-психічний і фізичний розвиток плода впливають навіть незначні думки, швидкоплинні емоції. Не потрібно соромитися оточувати себе турботою, позитивним настроєм, увагою оточуючих.
• Не боятися психотерапевтів. Батьківські установки, негативний досвід, образи, невирішені проблеми можуть призвести до соматичних захворювань. Важливо знати, що завжди можна отримати підтримку професіонала.

Що потрібно знати батькам про новонародженого

В мозку новонародженого малюка знаходяться мільйони нейронів – особливих клітин, що відповідають за діяльність всього організму. Нейрони утворюють численні зв’язки один з одним кожну секунду. Але якісні нейронні зв’язки утворюються тільки при щоденній стимуляції. Ось чому так важливо спілкування батьків з дитиною.

Як знайти правильні слова для розмови з дитиною:

• Вести діалог про все на світі. Дитина все розуміє без слів, а м’який ніжний голос мами його заспокоює. Так він усвідомлює, що йому раді, відчуває себе частиною світу людей. Тому потрібно говорити не тільки про їжу або сні, але говорити невимушено і ні про що особливе. Звичайно, у кожної мами свій набір слів. Головне, щоб вони висловлювали теплі почуття.
• Говорити повільно, плавно. У перший рік життя дитина тільки вчиться спілкуватися, тому довгі паузи між словами допомагають виділяти окремі звуки із загального потоку слів. Можна видавати шипяще-свистячі звуки – вони нагадують материнське дихання, яке він чув в утробі. Також допомагають дитячі вірші – задають ритм, заспокоюють, заколисують.
• Враховувати емоційний контекст. Виявляється, в пам’яті немовляти віддруковуються асоціації звукових сполучень з емоційним станом мами. Якщо вона каже ніжним голосом, посміхається, але при цьому чимось стривожена, дитина відчує її стан. Це потрібно пам’ятати батькам, які обговорюють при немовляті хвилюючі питання.

Універсального ради не існує – кожен батько сам може вибрати спосіб спілкування з малюком. Якщо це приносить щастя, значить, все правильно.

Висновки:

• Перинатальна психологія вивчає зв’язок плода та новонародженої дитини з мамою, вплив емоційного стану майбутньої мами на формування особистості людини.
• Ненароджений малюк повністю повторює материнські емоції, «читає» думки, розуміє все без слів.
• Новонароджений малюк однаково потребу у материнському молоці і ніжності.